Існують два різновиди сиблінгового тесту: повносибліновий тест (коли учасники точно знають про те, що у них один спільний батько і хочуть встановити, чи мають вони одного і того ж другого з батьків) і напівсиблінговий тест (коли один з батьків у учасників аналізу може бути спільним, а другий точно ні). Під час першого аналізу експертом приймається той факт, що досліджувані точно мають одного й того самого спільного біологічного батька (навіть якщо цей батько відсутній) але можуть так само мати одного й того самого другого спільного батька. За цього виду аналізу оцінюються шанси, у скільки разів більш (або менш) вірогідним є те, що двоє людей мають обох спільних біологічних батьків (тобто є повними сиблінгами), аніж лише одного спільного біологічного батька (тобто є напівсиблінгами). У другому випадку, експертом оцінюються шанси, у скільки разів більш (або менш) вірогідним є те, що двоє людей мають тільки одного спільного біологічного батька, ніж взагалі не мають спільних біологічних батьків. У результаті статистичного аналізу експерт отримує значення сумарного індексу спорідненості та ймовірності спорідненості.
Сумарний індекс повної сиблінгової спорідненості показує, у скільки разів генетичні дані більш вірогідні за умови того, що досліджувані є повними сиблігами, а не напівсиблігами.
Сумарний індекс напівсиблінгової спорідненості показує у скільки разів генетичні дані є більш імовірними, за умови того, що досліджувані є напівсиблінгами, ніж якби вони взагалі не мали спільних біологічних батьків.
Імовірність повної (або напів-) сиблінгової спорідненості розраховується, виходячи зі значення сумарного індексу спорідненості. На відміну від аналізів на батьківство та материнство, ймовірність спорідненості ніколи не може дорівнювати нулю, тобто цей вид аналізу не дає змоги повністю виключити досліджувану біологічну спорідненість.
Згідно з рекомендаціями міжнародного генетичного співтовариства, за ймовірності спорідненості, меншої за 10%, передбачувану спорідненість вважають малоймовірною, за ймовірності, вищою за 90%, спорідненість вважають імовірною, а за ймовірності між 10% та 90% зробити висновок про те, ймовірна досліджувана спорідненість, чи ні, не представляється можливим.
При сиблінговому аналізі можливі тільки три формулювання відповідей експерта:
1. Спорідненість малоймовірна (за ймовірності спорідненості менше 10%);
2. Спорідненість імовірна (за ймовірностей спорідненості понад 90%);
3. Невизначений результат (за ймовірностей спорідненості між 10% і 90%).
Слід мати на увазі, що, теоретично, через випадкове наслідування аутосомних генетичних маркерів які використовуються для дослідження спорідненості, у рідкісних випадках ДНК-профілі двох сиблінгів можуть не мати жодного однакового алеля по кожному з 23, 28 чи навіть 34 проаналізованих маркерів, не зважаючи на те, що вони є дітьми одних і тих самих батьків (для сиблінгів), або ж походять від одного й того батька чи матері (для напівсиблінгів). Це слід враховувати під час інтерпретації результатів аналізу. Навіть тоді, коли генетичні дані свідчать про вкрай малу вірогідність біологічної спорідненості, досліджувані можуть насправді перебувати в даній біологічній спорідненості, але через особливості їхнього геному це не є очевидним для експерта. Тому вкрай важливо розглядати докази генетичної експертизи в контексті з іншою наявною інформацією. Часто використання інших генетичних тестів (наприклад, аналіз Y-хромосоми, або ж аналіз ДНК за більшою кількістю локусів), та також аналіз біологічної матері дитини та додаткових рідних може дати змогу більш точно встановити ймовірність спорідненості між досліджуваними.
